«Життя – це мить, а пам'ять серця – вічність»: 11-ті роковини загибелі в АТО вінницького правоохоронця Дениса Жембровського
Життя молодого офіцера, який ніс службу на контрольно-пропускному пункті у Краматорську, обірвав ворожий обстріл 10 лютого 2015 року. До того, як осколок потрапив йому під шолом, він встиг затягти у приміщення двох жінок й врятувати їх від загибелі. Денис один із перших вінницьких бійців у складі зведеного загону вирушив на схід до зони АТО. Це було його друге відрядження, і пішов він добровільно. За кілька днів правоохоронець разом із колегами мав повернутися додому. Йому було 33 роки.
11 років поспіль у день загибелі Дениса, біля його могили збираються рідні, друзі та колеги, щоб вшанувати пам’ять захисника й віддати йому належну шану. Сьогодні не стало виключенням: звучало багато теплих слів та спогадів. Вшанували пам'ять Дениса Жембровського й ті бійці, котрі, як і він у 2015-му, продовжують боронити країну зараз.
На жаль, Алеї Слави поповнюються новими іменами Героїв. Серед тих, хто заплатив найвищу ціну, захищаючи Україну, – Денис Жембровський. «Життя – це мить, а пам'ять серця – вічність», – такі слова вигравіювані на його надгробній плиті. І ми довіку пам'ятатимемо Дениса, як відданого, досвідченого офіцера, порядну людину та надійного колегу. Спи спокійно, брате… Вічна пам'ять. Щирі співчуття рідним.
Відділ комунікації поліції
Вінницької області
