#Один_день_із_життя_ювенальної_поліцейської

«Інколи від того, чи ти знайдеш правильні слова сьогодні, залежить, який шлях дитина обере завтра», – Катерина Бзова, ювенальна поліцейська Вінниці

Для старшої інспекторки з ювенальної превенції сектору взаємодії з громадами відділу поліції №1 Вінницького райуправління Катерини Бзової робота – це насамперед про довіру, підтримку і шанс змінити майбутнє дитини на краще. Катерина родом із Могилева-Подільського, закінчила Національну академію внутрішніх справ і вже п'ять років служить у поліції.

— Як починається ваш звичайний день?

— З думки, що сьогодні все може піти не за планом. Ми можемо готувати профілактичну лекцію у школі, а вже за годину виїжджати на пошуки дитини, яка не повернулася додому. Планувати зустріч із родиною, а натомість працювати з підлітком, який опинився у складній життєвій ситуації. У нашій роботі немає "звичайних" днів, є лише діти, яким ми потрібні.

— Чому саме ювенальна поліція?

— Бо діти не приходять у цей світ із готовими відповідями. Вони помиляються, довіряють не тим людям, протестують, іноді мовчать, коли найбільше потребують підтримки. Я зрозуміла, що хочу бути тією дорослою, до якої можна звернутися без страху. Ювенальна поліція – це не про покарання, це про шанс і можливість вчасно простягнути руку, щоб дитина не зробила крок у прірву.

— Багато хто думає, що профілактика у школах – це просто лекції. Насправді це...?

— Відверті розмови, які можуть змінити чиєсь життя. Ми говоримо про булінг, зачепінг, безпеку в інтернеті, вдома та на вулиці, відповідальність, домашнє насильство, права дитини. Але найважливіше починається після офіційної частини, коли учень тихо підходить і запитує: «Можна з вами поговорити?». Саме тоді розумієш: профілактика – це не презентація. Це довіра.

— Пошуки зниклих дітей – одна з найскладніших частин служби. Що відчуваєте у такі моменти?

— Час тоді перестає існувати. Є лише одна мета – знайти дитину. Кожна хвилина здається довшою за годину, кожен дзвінок змушує серце битися швидше. І немає більшого полегшення, ніж побачити дитину живою та повернути її в обійми рідних. У такі моменти особливо гостро усвідомлюєш, заради чого носиш поліцейську форму.

— А що для вас означає поліцейський жетон?

— Для когось це просто метал із номером, а для мене – символ відповідальності й відданості присязі, яку я дала українському народові. Він нагадує, що за кожним викликом стоїть людська історія, а за кожним рішенням – чиєсь майбутнє.

— Ювенальна поліція також організовує дозвілля для дітей. Навіщо це поліції?

— Бо безпечне дитинство – це не лише відсутність небезпеки. Спортивні турніри, творчі заходи, екскурсії, зустрічі – усе це показує дітям, що світ може бути добрим, а поряд є люди, які вірять у них. Іноді одна така зустріч важить більше, ніж десятки профілактичних бесід.

— Яким випадком зі служби ви найбільше пишаєтеся?

— Мабуть, немає одного такого випадку. Найбільше запам'ятовуються події, коли разом із колегами ми приїжджаємо до сімей, які потребують підтримки, привозимо одяг, продукти, засоби гігієни чи іграшки. Найцінніше бачити їхні щирі посмішки та вдячність батьків.

— Що для вас означає служба?

— Це відповідальність за тих, хто ще не може повною мірою захистити себе. Це вміння бути водночас поліцейською, психологинею, наставницею і просто другом, який не проходить повз чужий біль.

— Що мотивує вас найбільше?

— Передусім – люди. Мої колеги, які щодня підтримують одне одного, і діти, заради яких ми працюємо. Найкраща мотивація – бачити результат своєї роботи. Коли дитина після непростої розмови знову починає усміхатися. Коли підліток, який колись не довіряв поліції, при зустрічі щиро вітається. Коли розумієш, що комусь справді вдалося допомогти.

— Робота з дітьми – це складно?

— Надзвичайно. Діти не пробачають байдужості й дуже тонко відчувають нещирість. Тут не можна працювати «для галочки». Кожне слово має значення, кожне рішення може вплинути на людську долю. Інколи від того, чи знайдеш правильні слова сьогодні, залежить, який шлях дитина обере завтра. А якщо вона вже оступилася – чи повірить, що має сили виправити свої помилки.

— Яка річ для вас найцінніша?

— Фотографія моєї родини. Вона завжди нагадує мені про дім, любов і людей, які чекають та підтримують мене за будь-яких обставин. Цей маленький знімок повертає внутрішній спокій і нагадує, заради чого варто рухатися вперед.

— Якою ви бачите місію ювенальної поліції?

—Наша місія – не лише захищати дітей сьогодні, а й допомагати їм вирости дорослими, які поважають закон і цінують життя.

В умовах повномасштабної війни ювенали захищають найцінніше, що має країна. 8 липня — День створення підрозділу ювенальної превенції Національної поліції України. Дякуємо за вашу працю, витримку й великі серця. Оберігаючи дитинство, ви бережете майбутнє нашої держави.

Відділ комунікації поліції

Вінницької області