Лейтенант поліції Галина Подолян працює в ювенальній превенції та займається справами, пов’язаними з дітьми. Каже, що кожна людська історія не проходить повз її серце. Галина — відносно молода співробітниця, та коли ти живеш роботою і працюєш за покликом серця, це відчувають інші й довіряють.
Їй 28 років, родом з Теплицької громади - село Пологи. Вже майже чотири роки минуло з того дня, як присягнула на вірність українському народові та прийшла на службу у поліцію. Рік — на посаді інспектора з ювенальної превенції.
Попрацювавши деякий час у поліції, Галина зрозуміла, що найбільше її приваблює робота з дітьми. Обрати цей напрям діяльності її надихнуло бажання допомагати батькам виховувати щасливих малюків.
Поліцейська допомагає усім кому це необхідно, опікується тими, хто потребує уваги, знає жителів громади від малого до старого, а люди, в свою чергу, довіряють їй та дякують за службу.
- Та ми не лише із подарунками ходимо, - розповідає Галина Подолян. - Якщо ми бачимо, що діти не доглянуті, батьки не реагують на зауваження, ми залучаємо відповідні служби.
Окрім допомоги сім’ям, які опинились в складних життєвих обставинах, лейтенант поліції проводить профілактичну роботу серед молоді, бесіди з дітьми та підлітками, піклується про тих, хто врятувався від війни, допомагає багатодітним сім’ям.
Вона навчає дітей та нагадує дорослим вчити своїх чад правилам поведінки під час війни: не ігнорувати повітряні тривоги та ходити в укриття, щоб уникнути трагедій у майбутньому.
До лютого цього року Галину Подолян у всьому підтримував та допомагав у роботі чоловік Олександр - теж поліцейський, та коли оголосили конкурс до «Гвардії наступу», він, порадившись із дружиною, одним із перших пройшов відбір та став бійцем штурмової бригади «Лють».
Галина ділиться, що сумує за чоловіком і хвилюється, та попри це, поліцейська та їхні сини Тимур і Михайло пишаються його рішенням.
У поліцейській сім’ї навіть вдома за вечерею не припинялись розмови про роботу. В один із таких вечорів, на початку збройної агресії, Олександр розповів дружині про сім’ю, яка у 2014 році із Севастополя переїхали у Бучу, а тепер знайшла прихисток у Теплику.
Галина наступного ж дня відшукала їх аби дізнатись, чим їм допомогти. З того дня, вже рік минув, а поліцейська постійно допомагає і не лише гуманітарною допомогою.
- Хотілось якось віддячити, але не розуміли чим, - розповідає Анастасія із Севастополя. - Тому написали на сайт поліції. Галина дуже нам допомагає: і з памперсами та в інших потребах. Я була дуже здивована і хотілось віддячити.
Саме так, мабуть, і здобувається повага та довіра громадян, коли ти поводишся із ними так, як би хотів, щоб поводилися із тобою.
- У кожного з них позаду своя страшна історія, що змусила шукати прихистку. Мене найбільше мотивують і надихають працювати діти із сімей якими я опікуюсь, - ділиться Галина Подолян. - Вони мені навіть допомагають переживати мої власні проблеми.
Відділ комунікації поліції
Вінницької області
